Четверта планета від сонця

Фантастична історія

    Був 4915 рік. Життя на Землі стало неможливим через нестачу кисню, тому люди, завдяки сучасним технологіям, оселилися на планеті Марс. Та і саме населення людей значно скоротилося: із декількох мільярдів – до двох-трьох тисяч.

   У вас, можливо, виникне питання: як це на Землі скінчився кисень? Як це не дивно, але скінчився. І для цього є кілька причин. Ще наприкінці ХХ століття люди вирубували ліси, щоб розширити земельні площі; повітря у містах стало неможливо дихати через надмірну загазованість; постійні промислові відходи  перенаситили атмосферу. Так і сталося, що на планеті Земля до сьогодення не залишилося жодного деревця, кущика, жодної травички.  І ланцюжок замкнувся: немає рослин – немає кисню, немає кисню – немає життя.

   Звісно ж, вчені припускалися таких прогнозів, проте не могли й подумати, що всі їх прогнози стануть реальністю так скоро. Маючи подібні припущення, вчені протягом століть готувалися до переселення людей на іншу планету. Але вони не могли допомогти усім людям: в першу чергу відселяли вчених та ще  небагатьох представників людської цивілізації. Доля ж інших була вирішена – залишатися помирати на Землі.  Намагаючись потрапити на космічні кораблі, люди вдавалися навіть до злочинів над собі подібними, втрачаючи при цьому свою людську подобу, моральні якості.

     Отож обрані оселилися на Марсі. І тут життя було не набагато краще: майже постійно треба було ходити у спеціальних захисних костюмах, часто користуватися скафандрами.  Щоб забезпечити себе прісною водою, розтоплювали шматки льоду.

     Протягом двохсот років люди жили на Червоній планеті і тільки могли мріяти про те, щоб хоч колись повернутися на Землю. Ця найзаповітніша мрія палала в очах кожного. Звісно ж, жителі Марса ніколи не були на Землі, вони жили мрією своїх прадідів.

     Минав час. Здавалося, люди змирилися із своїм безрадісним життям у космосі.  Всі вони відчували свою нікчемність і беззахисність у мегасвіті і вже не сподівалися на відродження  землян.

    Та одного разу правнук одного з видатних учених, досліджуючи місцевість  Марсу, помітив дуже знайомий предмет. Він ніяк не міг здогадатися, звідки  у його пам’яті виринуло це відчуття. Врешті він згадав, що бачив щось подібне у прадідівських книжках. Юнак покликав своїх товаришів-вчених. Вони разом з’ясували, що незнайомий предмет виділяє багато кисню. Озирнувшись навколо, дослідники помітили ще багато подібних зразків. Як з’ясувалося  велика їх кількість була на кілометровій території. Вчені дійшли висновку, що предмети ці подібні до тропічних дерев. І в них виникла геніальна ідея – перемістити всі ці дерева на Землю, щоб започаткувати відродження людства.  За допомогою космічних шатлів дерева були доставлені на планету Земля для адаптації.

     Вчені дуже хвилювалися, чи зможуть прижитися ці дерева на Землі. Але їх надії справдилися.  Вже через сім років люди з Марсу повернулися на Землю. Їм довелося починати нове життя: усе пізнавати, вивчати¸ досліджувати. Та з яким захватом вони все це робили!

     Отож мрія прадідів була здійснена! Земляни повернулися на планету-прародительку і започаткували нову цивілізацію, представники якої знали ціну землі-матері. Кожною своєю дією, кожним  виваженим вчинком вони доводили, що ніколи не хотіли б знову опинитися на Марсі.

Кривоносова Яна

7 клас 2011 рік