Тема.           Шлях французького поета Ґійома  Аполлінера  від неоромантизму до кубофутуризму.      

                      Реакція на символізм, звернення до реального, предметно-чуттєвого і його вираження   

                      «прямим  словом».

Мета:           зосередити  увагу  учнів   на   головних   віхах  життєвого  і   творчого   шляху   поета;

                       дослідити  творчість  Аполлінера як шлях від неоромантизму до кубофутуризму;

                    навчити    простежувати   на   матеріалі    поезій   «Лорелея»,     «Міст  Мірабо»,

                    «Зарізана голубка й водограй»    зміну   життєвої  позиції  поета,   ствердження

                    активно-творчого  ставлення  до життя; розвивати уміння  підтверджувати свої

                    судження  прикладами  з  текстів  згаданих  поезій;  виховувати  активну життєву

                       позицію, бажання  пізнавати  духовний світ іншої людини  для  удосконалення свого

                       власного.

Обладнання:      підручник, таблиця,  анкета  для  заповнення,   мережа  Інтернет,  мультимедійна

                                презентація,  «Кола Вена».

Тип уроку:        комбінований

(Примітка: матеріал даної теми розраховано на 2 уроки)

ПЕРЕБІГ   УРОКУ

Хай б’є годинник ніч настає

              Минають дні а я ще є

Г.Аполлінер

І. Актуалізація знань. Тести за творчістю Р.М.Рільке

Позначте правильну відповідь

1. Поетичний цикл «Дуїнянські елегії» названо:
а) на честь княгині на прізвище Дуїно;
б) на знак ушанування пам'яті померлої доньки мюнхенських друзів;
в) на згадку про замок, де була створена «Перша елегія».

Позначте неправильну відповідь:
2. На різних етапах життя поета роль його «духовної» батьківщини відігравали:
а) Росія та Україна;
б) Франція;
в) Північна Африка;
г) Швейцарія.
3. Паризький період творчості P.M. Рільке був позначений:
а) творчим спілкуванням з О. Роденом;
б) розробкою жанру «вірша-речі»;
в) створенням двотомної збірки «Нові вірші»;
г) написанням поетичних циклів «Дуїнянські елегії» та « Сонети до Орфея».

Знайдіть зайве:
4. У духовному  й  творчому  розвитку P.M. Рільке значну роль відіграло спілкування з: Лу Андреас-Саломе; Ф. Ніцше; О. Роденом.
5. Поет здобував освіту в таких навчальних закладах: військова школа у Празі; торговельна академія у Лінці; Празький, Московський, Берлінський, Мюнхенський університети.
6. P.M. Рільке є автором таких поетичних збірок: «Книга картин»; «Книга годин»; «Нові вірші»; «Дуїнянські елегії»; «Звірослов, або Почет Орфея».

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

• Заповнити таблицю

• Аналіз епіграфу.
  • Прочитайте рядки з вірша Аполлінера «Міст Мірабо». Що ви помітили? (Відсутність розділових знаків).
  • Про що ці слова? (Про плинність часу, про те, що все змінюється; про те, що  людина, незважаючи на життєві перешкоди і проблеми, здатна їх вирішувати, змінюючи своє життя).

ІІІ. Робота над темою уроку

   На початку XX століття у французькій поезії почало розширюватися коло художніх стилів і напрямків. Гійом Аполлінер зібрав воєдино художні імпульси, що йшли з минулого, і  визначив розвиток французької поезії на десятиріччя вперед.

• Повідомлення про життєвий і творчий шлях Г.Аполлінера (2 підготовлених учні повідомляють біографічні відомості про Аполлінера. Інші учні класу, прослуховуючи, заповнюють анкету).

Ø  Анкета за біографією Аполлінера Г.

Повне ім’я                     Вільгельм      Альберт      Влодзімєж       Александр        Аполлінаріс

                                        Костровицький

Дата народження          26 серпня 1880

Місце народження        Рим

Національність              італієць

Знання мов                     італійська, польська, французька

Освіта                              релігійний коледж Св. Карла у Монако, ліцей Станіслава у Каннах

Кохана жінка                 англійка Анна Плейден

Рік початку творчої діяльності                    1897

Дебют у пресі (рік)                                       1901

Приєднався до авангардистів (рік)             1903

Рік виходу статті «Футуристична антитрадиція» та книги «Художники-кубісти: міркування про мистецтво»                        1913

Рік видання віршів-каліграм                       1914

Пішов добровольцем на фронт (рік)          1915

Рік смерті                                                       1918

Основні твори                 збірки   віршів   «Каліграми.   Вірші  миру  та війни»,    «Алкоголі»,   

                                          збірка  розповідей «Убивство поета»,  комедія «Казанова»,  п’єса                 

                                         «Груди    Тирезія»,       поеми   «Зона»,   «Пісня   нелюбого».     

• Слово вчителя. Новаторство Аполлінера

       У поезіях Аполлінера  відбувається переорієнтація на асоціативний образ, він вводить у тканину тексту некнижне слово. Проте вірші не втрачають поетичності, вона  підтримується за допомогою рими та  через зміну внутрішньої змістовності. Аполлінер ввів у літературний обіг термін «сюрреалізм» («надреалізм»), тобто той, що протиставляється  абстрагованості символізму і життєподібності натуралізму.

       Творчість Аполлінера вплинула на новітню французьку поезію аж до останніх її представників - надреалістів, що не тільки саму назву своєї школи, але і принцип надреалістичної імпровізації запозичили в Аполлінера.

       Новації поета підхопили дадаїсти, сюрреалісти, вони простежуються у творчості Арагона, Елюара, Перса, Каду. Аполлінер спирався на традиції французького фольклору, поезію Франсуа Війона та лірику доби Відродження. Поет був прихильником творчості французьких романтиків, а також поетів межі століть — Поля Верлена, Артюра Рембо, Стефана Малларме.

       Надалі традиційність все більше витісняється поетичними новаціями: конкретністю безпосереднього вираження, прозаїзацією вірша, розмовним ритмом, відсутністю розділових знаків. Аполлінер досконало опанував верлібр.

       На думку дослідників, творчості Аполлінера притаманні ознаки  кубізму та кубофутуризму, зокрема симультанізм (від фр. simultaine — «одночасний») — схильність до одночасного зображення в одній площині різнорідних об'єктів, віддалених, не пов'язаних між собою образів, мотивів, переживань і вражень. Наслідуючи поетів кінця минулого століття, Аполлінер вважав, що магістральний шлях розвитку призводить до створення синтезу мистецтв — музики, живопису та літератури.

• Характеристика найвідоміших збірок Аполлінера (завчасно підготовлені учні розповідають про основні теми, мотиви, вірші, вміщені до збірок «Алкоголі» та «Каліграми. Вірші миру та війни». Учні класу прослуховують інформацію та фіксують основні тези, заповнюючи таблицю)

Збірка «Алкоголі»

       Перша   поетична  збірки «Алкоголі. Вірші 1898—1913 років» (1913) містить як традиційні поезії, так і створені  у жанрі верлібру. Останні вірші збірки не мають розділових знаків. Поет вважав, що читач має сам відчути ритм, емоційну виразність вірша й створити його синтаксичний та інтонаційний малюнок.

       Початкова назва збірки - «Вода життя», пізніше Аполлінер змінив іі на «Алкоголі», тим самим продовживши тему сп'яніння, розвинуту Ш. Бодлером і А. Рембо. Алкоголь у поезії Аполлінера  асоціюється з вогнем  Прометея. Найвизначнішими у збірці є вірші «Зона», «Міст Мірабо», «Кортеж», «Мандрівник». Ці поезії є синтезом ліричності та висвітлення сучасних проблем.

     Збірку відкриває вірш «Зона» (1912) (у французькій мові «зона» - міські околиці, що оточують центральну частину міста). Паризька «зона» уособлює нове індустріальне місто, нове життя.

     Поет кидає виклик старому світові, ідеалам минулого, виявляючи свободу думки.

     В основі композиції «Зони» –  принцип  симультанізму – автор поєднує в одній поезії події, що відбувалися в різний час і в різних місцях. Така концентрація часу та простору — спосіб створення широкої панорами міста і Всесвіту. Поет вносить усі прикмети нової реальності: автомобілі, літаки, рекламу тощо.

      Різкі просторові стрибки, застосування оксюморону – все  це створює ефекти, характерні для сюрреалізму. Піднесене й приземлене, поетичне та прозаїчне опиняються поряд, в одній площині.

      У таких творах, як «Зона», «Вайдем'єр», «Є», «Кортеж», «Музика із Сен-Меррі», «Мандрівник» знайдені дійсно нові епічні рішення, коли із звичайного, буденного народжується об'ємна картина людської долі. Пізніше аполлінерівський принцип поєднання миттєвостей дійсності оберуть Л. Арагон і П. Елюар, Ю. Тувім і П. Неруда.

     Проте Аполлінер має не лише  епічний погляд на дійсність, він — один із найяскравіших  ліриків XX століття. Поезії «Рейнська осінь» (1901), «Дзвони» (1902), «Лорелея» (1904), «Циганка» (1907), «Міст Мірабо» (1912), «Марія» (1912), «Отелі» (1913), цикл «Життя присвятити коханню» (1917) тощо  насичені щирими почуттями, елегійним спокоєм, філософськими міркуваннями,  музичністю і є продовженням багатовікової  французької лірики.

«Каліграми. Вірші миру і війни»

     Друга велика поетична збірка «Каліграми. Вірші миру і війни (1913—1916)»  вийшла друком у 1918 р. Присвячена вона пам’яті друга - поета, літератора Рене Даліза, вбитого на фронті 1917 р.

     Провідною темою збірки є  трагічне сприйняття війни, її абсурдність та заперечення. «Каліграми» складаються з шести розділів і містять 84 поезії («Зарізана голубка й водограй», «Гранадські жалібниці», «Прощання вершника», «Дерево», «Перемога», «Узвишшя» та ін.)

     Вірші, що увійшли до збірки,— зразок аполлінерівського поетичного експерименту: частина віршів надрукована у вигляді «ліричних ідеограм» або «каліграм», тобто таким чином, щоб їх текст утворював графічний малюнок. (Перегляд мультимедійної презентації)

     Такі вірші-малюнки відтворювали аполлінерівську потребу в синтезі словесного та графічного образів.  Перші ідеограми, з’явилися приблизно у IV ст. до н. е. Новаторство Аполлінера – не у створенні віршів-малюнків (сонце, мандоліна, смужка диму, голуб, фонтан, черевик тощо), а у прагненні відтворити в поетичній формі логіку розвитку своєї епохи, показати загальні тенденції драматичного часу.

     «Каліграми» - це експеримент з формою вірша, який виходить навіть за рамки верлібру («вірші-прогулянки», «вірші-розмови» тощо).

Таблиця

Ø  Робота у групах

      Проаналізувати поезії («Лорелея», «Міст Мірабо», «Зарізана голубка й водограй») за поданим  алгоритмом. (Для пошуку додаткової інформації можна використовувати матеріал підручника, мережі Інтернет.)

1.      Визначити тему поезії, її провідний настрій.

2.      Охарактеризувати ліричну ситуацію, що лягла в основу вірша.

3.      Описати ліричного героя (думки, почуття, переживання).

4.      Визначити символічність використаних образів.

5.      Вказати ознаки літературних стилів, наявних у вірші.

6.      Зазначити новаторство Аполлінера у створенні поезії.

7.      Створити мультимедійну презентацію (4-5 слайдів).

1        група - «Лорелея»

Вірш «Лорелея» (1904) входить до циклу «Рейнських віршів» зі збірки «Алкоголі». Існує думка, що прообразом ліричної героїні «Рейнських віршів» стала Анні Плейден,  яку Аполлінер кохав, проте ці почуття були нерозділеними.

      В основі сюжету поезії - легенда про рейнську красуню, яка своїм співом зачаровувала рибалок, що мало для них трагічні наслідки. Літературне життя образу Лорелеї, як і саме літературне ім'я, дав німецький поет-романтик Клеменс Брентано у віршованій баладі «Лорелея» («Die Lore Lay» ). Поети різних епох зверталися до образу Лорелеї (Лореляй): Йозеф Ейхендорфа (1815), Отто фон Лебен (1821), Г. Гейне (1823), Жерар де Нерваль (1852).

       Аполлінер зосереджується на долі дівчини-красуні, а не на її чарівному голосі. За переказами, біля скелі Лоре-ляй (Лур-Ляй) хитрі карлики нібелунги ховали незліченні скарби Нібелунгів – золото Рейну. Лорелея виступала як жорстокосерда красуня-хранительниця скарбу, яка уклала угоду з царем-демоном Рейну. Та поетів-романтиків більш приваблювала  легенда про дівчину зі звабливим голосом, небачену красуню, яка мститься за зраджене кохання. Цей образ присутній і у вірші Аполлінера.

        Героїня Аполлінера – дівчина-красуня, яка мешкає в містечку Бахарасі. У цієї «білявки чарівної» «очі як смарагд». Але її краса не приносить їй ні радості, ні щастя:

Прокляті в мене очі проклята я сама

Хто в очі ті загляне тому життя нема

У них не самоцвіти пекельнії вогні

В огні в огні спаліте ті чари навісні (Пер. М. Лукаша)

За цей згубний природний дар («усіх мужчин в окрузі з ума звела вона») Лорелею й викликали на єпископський суд. Зачарований красою дівчини, єпископ не може її судити. Вона просить стратити її, бо неймовірно страждає:

                      Не смійся превелебний молися небесам
                            Спали мене благаю рятуйсь як можеш сам

Лорелею відправили у монастир, та вона попросила дати їй змогу попрощатися зі своїм замком, ставши на краю скелі:

                      Нехай ще раз спогляну на замок мій згори
                            Нехай ще раз побачу свій образ у воді

Історія Лорелеї має трагічний фінал – їй здається, що десь по Рейну пливе її коханий, - вона  кидається вниз і гине у водах Рейну.

У вірші простежуються неоромантичні мотиви (дівчина, наділена надприродною красою (романтичний мотив), від неї ж і страждає, маючи нещасну долю (реалістичні тенденції).

При створенні поезії автор відмовився від пунктуації, створивши своєрідний вільний вірш (проте не верлібр) і дозволивши читачу самостійно визначати паузи і ритміку.

 Використавши класичний сюжет для написання вірша, автор створив свою «надреальну реальність». У поезії Аполлінера образи реального життя синтезуються з відчуттями, душевними пориваннями, що створює сюрреалістичну картину світу.

2        група -  «Міст Мірабо»

      Вірш «Міст  Мірабо»- один з найліричніших творів Аполлінера - належить до збірки «Алкоголі. Вірші 1898-1913 років». Ця поезія про плинність часу, про кохання, про вічний колообіг життя. Основою для написання вірша став особистий досвід нерозділеного кохання поета.     

      Вірш насичений образами-символами: міст Мірабо – символ об’єднання як двох берегів, так і двох сердець:

                 Рука в руці постіймо очі в очі

                 Під мостом рук

                 Вода тече хлюпоче

     Вода символізує вічний рух, швидкоплинність почуттів і самого життя:

                 Так і любов

                Біжить у тебе в мене

                                              …

                Вода тече хлюпоче

               Од вічних поглядів спочити хоче

                                               …

               Любов сплива як та вода бігуча

                          . . .  

               Мине любов

               і знову не прилине

              Над мостом Мірабо хай Сена плине

       Наступний символ – годинник, який визначає час для всього земного. І саме годинник нагадує ліричному героєві про те, що все минає – і позитивне, і негативне, - а людина продовжує жити.

              Хай б’є годинник ніч настає

              Минають дні а я ще є

       Ці рядки є рефреном у вірші. Автор ніби нагадує читачеві, що навіть коли настає ніч – час темряви, час невідомого – це теж мине. І тим приємніше відчувати себе частиною нового дня. Не втратити оптимізму, віри у себе допомагає кохання. І хоча почуття не вічні, вони теж спливають, але їм на зміну приходять нові емоції і почуття. Тому й слід цінувати кожну миттєвість життя.

        Вірш Аполлінера сповнений музичності: завдяки використанню  алітерації («пл» - «сп» - «чт» - «хч») можна «почути» як вода плине, хлюпоче, шепоче. Образ води, яка у постійному русі, надає динамічності віршу.

        У вірші відсутні розділові знаки, що дає змогу читачеві самостійно визначити  його інтонацію і ритміку. І це зробити нескладно: смислове навантаження поезії з перших рядків наче «підказує» як потрібно її читати.

        Реальна картина, що постає перед нами (Сена, міст, закохані, годинник, ніч) висвітлена через внутрішній світ героя, що змінює реальне світовідчуття і створює нову реальність – сюрреалістичну.

         Поезія не втратить своєї актуальності, допоки людство хвилюють питання плинності земного життя,  міжособистісних взаємостосунків, цінності почуттів.

3        група - «Зарізана голубка й водограй»

          Поезію «Зарізана голубка й водограй» Аполлінер присвятив пам’яті друга - поета, літератора Рене Даліза,  який загинув на фронті 1917 р.

           Вірш побудовано у формі антивоєнного вірша-плаката. Розташувавши літери різного розміру рядками, що розходяться в різних напрямках, поет створив малюнок голубки над струменями фонтана. Цей образ є символом скорботи по тих, хто поліг на полях битв, символом крові, що рікою лилася на війні. Голубка Аполлінера стала прототипом голубки Пікассо (створеної 40 років потому), яка символізує мирне життя.   

      Війна – це руйнація, знищення всього: людей, цілих націй, надій на майбутнє життя. У  поезії звучить звернення до тих, кого війна розкидала по світу, у кого забрала життя:

                                                 Де ви солдати мої друзі?

                                                 Де ви  Даліз Реналь?

    Внутрішня трагедія поета набуває вселенських масштабів:

                                                 Як у церквах ходи луна
                                                 Б'ють відгомоном до небес
                                                 Ви в сонну воду глядитесь
                                                 І погляд ваш вмирає десь

                                                                …

                                                Душа ятриться з непокою
                                                І водограй рида зі мною

     Голубка як символ миру, є надією на перемогу життя над масовим насильством. Символом страшних наслідків війни є  «олеандри всі в крові».

     Проте, доки сонце, хоч і «ранене», піднімається над землею, є надія на прорятунок, на відновлення мирного ритму життя:

                                                 І сонце ранене в траві
                                                 На багрянистім горизонті

     Символом нескінченності життя виступає й водограй, який «ридає» разом з ліричним героєм, проте не спиняє свого вічного руху.

     Відображаючи жорстоку реальність війни, пережиту ним самим, Аполлінер протиставляє їй вічні моральні, гуманістичні цінності.

      Автор експериментує з формою вірша, який виходить навіть за рамки верлібру.              Футуристичними ознаками у вірші є відмова Аполлінера від розділових знаків. Поет не визначає не лише паузи, але й інтонацію – відсутні знаки питання у питальних реченнях. Рима  частково наявна, проте спосіб римування визначити неможливо.

    Створюючи каліграми, автор намагається оформити художнє слово у певну геометричну форму, що є ознакою кубізму.

   Свідченням кубофутуристичних тенденцій, зокрема симультанізму у поезії є зображення в одній площині різнорідних, непов’язаних між собою об’єктів: голубка, водограй, олеандри, сонце, загиблі друзі. Всі ці образи оповиті почуттями ліричного героя, його переживаннями, трагічним світовідчуттям, що є ознакою сюрреалізму.

ІV. Рефлексія

Заповнення схеми «Кола Вена»:

       Гійом Аполлінер сміливо прокладав шлях тогочасній поезії в XX століття. Слідом за романтиками, а також Ш. Бодлером, В. Вітменом, А. Рембо, Е. Верхарном  Гійом Аполлінер зробив можливим художнє освоєння нових «непоетичних» галузей життя людини і суспільства. Саме він увів у сферу лірики «прозу життя» і дав могутній поштовх розвитку ліричного епосу в новому столітті.

V. Домашнє завдання:

високий рівень:    створити мультимедійну презентацію до одного з віршів Аполлінера

                                  (дібрати образи-символи, музичний супровід);

достатній рівень:    написати есе «Пряме слово» Гійома Аполлінера»;

середній рівень:  доповнити речення «Новаціями Г.Аполлінера у світовій літературі є…»;

індивідуальні повідомлення: підготувати повідомлення, мультимедійну презентацію про

                                                      життєвий і творчий шлях Т.С.Еліота.

VІ.Оцінювання    

        За   правильні   відповіді   учні   отримували   фішки   з   балами;    для   оцінювання    роботи   у   групі – аркуші  само-,  взаємооцінювання.