Вірш до новели «Останній листок»

У ресторанчику біля провулочку

Знайомство відбувається.

Сюзанна з Джонсі вітається.

А через рік  галерея відкривається,

Яка  «У Сьюзі і Джонсі» називається.

Аж  раптом – Пневмонія-дід

До Джонсі доторкається.

І через тиждень дівчина у ліжечку

Лежить,  нічим не ворушить.

З останніх сил підіймається

Й задумливо вдивляється

У те вікно, де плющ біля глухої стінки

Майже без листя весь стоїть,

Й від холоду тремтить.

«Останнєє листя коли опаде, помру я» -

Шепоче Джоанна.

З утомою спати вона лягає,

Хвороба її перемагає.

Сусід їхній знизу

Був Берман - малярник,

Шедевр хотів малювати.

Дізнавшись про біди Джоанни і Сьюз,

Хотів він життя врятувати.

Щоб Джонсі трималася,

Вирішив він листочок намалювати.

Заліз уночі він на дерево  те

Й всю ніч, під час сильної зливи,

Кріпив листочок до гілки.

І  вранці насилу шедевр зростив,

Тим самим життя віддавши.

Та помисли чисті його і діяння

Не впали намарно, нізащо,

Бо юне життя врятувати він зміг,

Що в світі могло бути краще?!

Атаманенко Еліна,  7 клас 2007 рік