Вірш до новели «Останній листок»
У ресторанчику біля провулочку
Знайомство відбувається.
Сюзанна з Джонсі вітається.
А через рік галерея відкривається,
Яка «У Сьюзі і Джонсі» називається.
Аж раптом – Пневмонія-дід
До Джонсі доторкається.
І через тиждень дівчина у ліжечку
Лежить, нічим не ворушить.
З останніх сил підіймається
Й задумливо вдивляється
У те вікно, де плющ біля глухої стінки
Майже без листя весь стоїть,
Й від холоду тремтить.
«Останнєє листя коли опаде, помру я» -
Шепоче Джоанна.
З утомою спати вона лягає,
Хвороба її перемагає.
Сусід їхній знизу
Був Берман - малярник,
Шедевр хотів малювати.
Дізнавшись про біди Джоанни і Сьюз,
Хотів він життя врятувати.
Щоб Джонсі трималася,
Вирішив він листочок намалювати.
Заліз уночі він на дерево те
Й всю ніч, під час сильної зливи,
Кріпив листочок до гілки.
І вранці насилу шедевр зростив,
Тим самим життя віддавши.
Та помисли чисті його і діяння
Не впали намарно, нізащо,
Бо юне життя врятувати він зміг,
Що в світі могло бути краще?!
Атаманенко Еліна, 7 клас 2007 рік