Слідство веде Беккі Хаус
Детективна історія
Містер Адам Хондан стояв над охололим тілом свого дядечка.
- Хто міг зробити таке? Якою жорстокою людиною треба бути, щоб вбити літню людину? Пообіцяйте мені, міс Хаус, що Ви знайдете злочинця і він отримає покарання.
- Не хвилюйтеся, містере Хондан, я зроблю все, що у моїх силах, але злочинця знайду!
- Що Ви можете сказати, дивлячись на цю картину?
- Дивлячись на його положення, я можу сказати, що він не сам впав, а його штовхнули, причому через те, що загиблий ударився потилицею об підлогу, смерть настала миттєво. Я помітила, що у Вас відчинений сейф, містере Хондане. Перевірте, чи нічого не зникло: папери, гроші можливо.
Містер Адам рушив до сейфу.
- Ви праві! Тут немає деяких паперів і заповіту.
- Заповіту? – перепитала Беккі. – Це дуже цікаво!
- Вибачте, міс, але мені тяжко знаходитись у цій кімнаті. З Вашого дозволу я покину приміщення.
- Так, звичайно. А я поки що огляну тіло.
- Добре. Я тим часом буду на другому поверсі.
Міс Бекі довгий час оглядала тіло містера Хондана-старшого і помітила у руці загиблого шматочок тканини. Вона подумала про себе: «Це дуже добре! Злочинець залишив мені зачіпку. Якщо знайду людину з пошкодженим одягом, то, можливо, знайду і злочинця».
- Я закінчила, містере Стентен, - звернулася вона до міського поліцейського, - тепер ця кімната у Вашому розпорядженні.
Наступного дня міс Хаус рушила до будинку Хонданів.
- Скажіть мені, будь-ласка, містере Адам, хто згадувався у заповіті Вашого покійного дядечка?
- Я, моя сестра Елізабет та її неповнолітній син Джордан. Невже Ви вважаєте, що до вбивства дядечка причетний я?
- Звісно ж, ні. Поки що, ні. А як щодо Вашої сестри?
-На момент вбивства її не було в місті.
- А хто ще проживає у цьому будинку? – поцікавилась Беккі.
-Садівник – містер Купер і служниці – місіс Крістен Свім і місіс Роуз Алан, - із здивуванням промовив Адам.
Тоді міс Беккі дістала з кишені клаптик тканини і спитала у містера Хондана:
- Вам знайома ця тканина?
- Звісно, знайома. У місіс Роуз сукня саме з такої тканини.
- Розкрию Вам таємницю, містере Адам. Цей клаптик тканини я знайшла у руці Вашого дядечка. Звідси випливає, що до вбивства може бути причетною служниця.
- Але цього не може бути!
- Дозвольте мені поспілкуватися з місіс Роуз Алан.
Після розмови з Беккі, служниця Роуз зізналася, що зовсім не хотіла вбивати містера Хондана-старшого і не думала, що наслідки будуть такими.
-Якщо вбивцею є Ви, місіс Роуз, то навіщо Вам були папери?
- Розумієте…Ми з Адамом кохаємо один одного і коли він дізнався, що я вбила його дядечка, він вирішив знищити папери, щоб більша частина спадку не дісталася його сестрі з племінником.
- Тобто, містер Адам усе знав? Мені треба поставити йому кілька запитань.
Коли Беккі спустилася на перший поверх, то побачила, що містера Адама вже й близько не було. Місіс Роуз почала гучно ридати. Міс Хаус не знала, що їй робити: бігти за Адамом чи заспокоювати Роуз. Зрештою, вона залишилась поряд із служницею.
- Нічого, - промовила вона, - від Беккі Хаус ще нікому не вдавалося втекти.
Кривоносова Яна,
7 клас 2011 рік
